Домашня хімчистка.

Дослід 1.Виведення масних плям.

1.    На  виріб покласти  шматочок білої бавовняної тканини або складений  у кілька разів  фільтрувальний папір, а забруднену ділянку тканини протерти зі зворотного боку круговими рухами(від периферії до центру)ватою, змоченою в бензині.

2.    Протерти забруднену ділянку тканини ватою, змоченою теплим розчином суміші нашатирного спирту (водного розчину аміаку з масовою часткою розчиненої речовини 10 %) і мийного засобу (одна чайна ложка на півсклянки теплої води). Потім виріб пропрасувати через  чисту  білу тканину.

3.    Забруднену ділянку на шовковій тканині  занурити на 5- 10 хв.  у розчин, що складається з половини столової ложки нашатирного спирту, столової ложки гліцерилу й столової ложки води. Потім виріб промити в теплій воді.

Дослід 2.Виведення  плям від чаю.

1.Протерти забруднену ділянку ватою, змоченою в суміші з 2 чайних  ложок гліцерилу й половини чайної ложки нашатирного спирту.

2.Обробити пляму , якщо вона свіжа крутим окропом.

3. Для виведення застарілої плями використати розчин щавлевої (оксалатної) кислоти ( 2-3 г  на склянку води): теплим розчином змочити пляму, а коли вона зникне, ретельно промити водою.

Дослід 3.Виведення плям  від кави.

1.    Пляму намилити,  злегка випрати, потім помістити в окріп і кип’ятити до зникнення плями.

2.    Застарілу пляму змочити  та протерти сумішшю  з 1 чайної ложки гліцерилу, 1 чайної ложки  води та декількох  крапель нашатирного спирту, після зникнення плями промити гарячою водою.

 Дослід 4.Виведення плям від какао.

1.    Тканину з плямою натягнути на глибоку тарілку  або миску й поливати пляму холодною водою, у якій  розбавлено небагато мила чи мийного засобу.

2.    Застарілу пляму протерти теплим розчином гліцерилом, потім промити водою.

       Дослід 5.Виведення  плям від  зеленої трави.

1.    Плями на бавовняних, льняних і шовкових тканинах витримати в гарячій воді з додаванням кухонної солі (1 столова ложка на 1 склянку води); якщо сліди залишилися, випрати виріб з милом.

2.    Якщо речі не підлягають пранню, протерти пляму розчином кухонної солі, а потім спиртом.

3.    Застарілу пляму на бавовняних і льняних тканинах обробити гарячим розчином щавлевої (оксалатної) кислоти (1 чайна ложка на 0, 5 л гарячої води), потім річ ретельно прополоскати водою.

Дослід 6.Виведення плям відіржі.

1.    На забруднену ділянку тканини покласти шматочок лимону, загорнутий в марлю і придавити гарячою праскою. Спробу повторити, доки не зникне пляма.

2.    Тканину з плямою іржі помістити на 3-5 хвилин в розчин оцтової кислоти  (2 столові ложки оцтової кислоти  (w= 9%) на склянку води), підігрітої до 80-90⁰С. Потім тканину  промити теплою водою, в яку добавлено 1 столову ложку розчину амоніаку (w= 10%) на 1 л води.

Дослід 7.Виведення  плям від ягід і фруктів.

1. Свіжу пляму відразу присипте кухонною сіллю, потім промийте чистою водою і виперіть звичайним способом.

2.Розтягніть тканину з плямою й обережно вимийте під струменем гарячої води з чайника, доки вона не зникне.

3. Пляму на білій тканині змочіть розчином гідроген пероксиду (одна чайна ложка на  півсклянки води, до якої треба додати кілька крапель розчину амоніаку), потріть чистою  ганчіркою. Далі промийте водою і висушіть на повітрі.

Ужитковий експеримент на уроках хімії.

Однією з перспективних освітніх технологій є науково-дослідницька діяльність учнів. Її суть полягає в тому, що учні виконують дослідницькі проекти. Ця технологія заснована на продуктивній діяльності учнів під час виконання завдань. Підготовка учнів до дослідницької роботи має починатися з перших уроків хімії, тому що саме його елементи розвивають самостійність учнів, при застосуванні знань про речовини та хімічні процеси вони набувають необхідних умінь і навичок поводження з речовинами, приладами, посудом, виконання лабораторних операцій.

Актуальність проблеми шкільного хімічного експерименту  пояснюється тим, що впродовж останніх років у шкільній практиці спостерігається послаблення уваги вчителів до виконання практичної частини навчальної програми. Набуває поширення формальний підхід до організації експерименту: виконання демонстрацій у лабораторних пробірках замість використання наочного обладнання, заміна лабораторних дослідів демонстраціями вчителя, недостатньо грамотна постановка  експерименту з методичного й технічного погляду, що призводить до порушення правил техніки безпеки. Незмінно актуальна  проблема обладнання кабінетів хімії наразі досягла свого піка. Неможливість проведення хімічного експерименту стає на заваді досягненню освітніх цілей, закладених у навчальних програмах. Бідність матеріально-технічного забезпечення навчально-виховного процесу негативно позначається на ставленні учнів до вивчення хімії.

Однією з перспективних освітніх технологій є науково-дослідницька діяльність учнів. Її суть полягає в тому, що учні виконують дослідницькі проекти. Ця технологія заснована на продуктивній діяльності учнів під час виконання завдань. Підготовка учнів до дослідницької роботи має починатися з перших уроків хімії, тому що саме його елементи розвивають самостійність учнів, при застосуванні знань про речовини та хімічні процеси вони набувають необхідних умінь і навичок поводження з речовинами, приладами, посудом, виконання лабораторних операцій.

Навчально-дослідницький експеримент.

Дослідницька діяльність учнів – це сукупність дій пошукового характеру, що ведуть до відкриття невідомих учням фактів, теоретичних знань і способів.

Дослідницький підхід у навчанні характеризується такими ознаками:

·       наявність проблемної ситуації і проблеми дослідження;

·       висунення робочої гіпотези й складання плану її дослідної перевірки;

·       проведення дослідів і спостережень;

·       фіксація одержаних знань у вигляді записів, таблиць;

·       формулювання висновків та узагальнень.

Важливу роль відіграє демонстраційний експеримент  у формуванні  вмінь учнів  самостійно проводити дослідження.Разомз учнями вчитель обговорює план проведення  досліду і добирає реактиви для його виконання.

Учні стежать за перебігом реакції, її ознаками. Вчитель  запитує : чи буде маса речовин, утворених внаслідок  реакції, дорівнювати масі речовин, які вступили в реакцію? Під час обговорення повідомляється, що М.В.Ломоносов на основі висловлених ним  положень про будову речовини з атомів і молекул дійшов  такого висновку:оскільки під час  хімічної реакції відбувається сполучення та роз’єднання атомів, а самі  атоми зберігаються , то й сама маса речовин, які вступили у реакцію, має дорівнювати масі речовин, що утворилась внаслідок реакції. Теоретичні висновки вчений  підтвердив дослідами

Учні у вигляді схеми, таблиць оформляють результати свого досліду, самостійно звітують про проведену роботу на основі спостережень. Щоб спрямувати і активізувати  розумову діяльність учнів, учитель ставить запитання  під час підготовки, спостереження та обговорення дослідів.

          У процесі навчання потрібно поступово ускладнювати дослідницьку діяльність учнів і збільшувати частку їх самостійності у виконанні завдань у такій послідовності: спочатку проведення простих дослідів і пояснень під наглядом учителя; потім виконання  нескладних досліджень за планом учителя із застосуванням знань з даної теми; самостійне планування   і виконання дослідницьких завдань, в яких використовуються знання з різних тем.

          Структура учнівського дослідження може бути такою: аналіз завдання → висунення гіпотези → проектування досліду для перевірки гіпотези → складання плану експерименту → виконання експерименту → оформлення результатів   експерименту → формулювання висновку.

          Основними напрямками подолання труднощів учителів в організації хімічного експерименту є використання приладів і матеріалів фізичного кабінету, самообладнання кабінету хімії, а саме:  виготовлення саморобних приладів, регенерація й утилізація відходів хімічного експерименту, забезпечення його безвідходності. А також оновлення змісту експерименту через посилення  його практичного (ужиткового) спрямування.

Хімічний експеримент ужиткового характеру має низку переваг порівняно з традиційним. Це стосується реактивів і матеріалів, які розширюють можливості проведення дослідів, є доступними і переважно безпечними. Використання засобів побутової хімії, лікарських препаратів, харчових продуктів частково розв’язує проблему дефіциту хімічних реактивів.

Ужиткова хімія стала явищем повсякденним, з яким щохвилини стикаються і дорослі і діти. В нині діючій чинній програмі з хімії передбачено вивчення тем, які безпосередньо пов’язані з життям та здоров'ям людини. Так, в курсі «Органічні сполуки» це такі теми, як: «Органічні сполуки і здоров'я людини», «Жири, білки, вуглеводи як компоненти їжі, їхня  роль в організмі», «Харчові добавки, Е-числа», «Поняття про синтетичні лікарські препарати», «Органічні сполуки в побуті», «Поняття про побутові хімікати», «Загальні правила поводження з побутовими хімікатами». Але і в курсі неорганічної хімії при вивченні неметалічних та металічних елементів необхідно доносити до учнів інформацію ужиткового характеру.

Практична орієнтація хімічного експерименту передбачає посилення його ролі у формуванні навичок грамотного і безпечного поводження з речовинами, необхідними в повсякденному житті. Дітям,  для посилення інтересу до вивчення хімії, можна запропонувати домашній хімічний експеримент – це досліди, які учні самостійно виконують в домашніх умовах за завданнями вчителя. Але ці досліди повинні відповідати пізнавальним цілям уроку. З їх допомогою учні розв’язують певні завдання або наочно ілюструють навчальний матеріал. Тут для дослідів добираються речовини і матеріали ужиткового характеру. Хоча ці досліди й повинні бути простими, займати небагато часу але  супроводжуються  чіткими ознаками реакцій. Для дослідів необхідна невелика кількість овочів, фруктів, харчової соди, оцту, соків. Батьків і дітей необхідно націлити на те, що не слід жаліти ці речовини, якщо їх дитина зіпсує в своїх дослідах, адже пізнається навколишній світ, а це –крок у велику науку. Посудом у домашній лабораторії може слугувати скляна ампула від пігулок, флакончики від пеніциліну, стрептоциду. Скляна тара з-під продуктів підходить для зберігання деяких реактивів і проведення дослідів.

Щоб домашній хімічний експеримент ефективно виконував свої функції у навчанні, слід дотримуватись певних принципів: єдність домашнього експерименту з навчальним матеріалом уроку; екологічна грамотність; прикладна спрямованість; технічна простота; наочність; фактор часу; надійність; стимулювання пізнавальних інтересів учнів.Змістова сторона дослідів повинна відповідати пізнавальним цілям уроку. За допомогою дослідів учні повинні розв’язувати певні завдання або наочно ілюструвати навчальний матеріал. Ужитковий хімічний експеримент сприяє формуванню екологічної грамотності учнів, яка  формує уміння проводити  безпечно експеримент, раціонально використовувати хімічні реактиви (брати для дослідів мінімальні кількості реактивів, грамотно утилізувати продукти реакції). 

Домашні досліди вчителі повинні продумувати так, щоб  спрацьовував принцип наочності, щоб уявлення учнів та поняття базувалися на безпосередньому спостереженні речовин і процесів, досліди повинні супроводжуватися чіткими ознаками реакцій. Експеримент не повинен відбуватися повільно, оскільки в учнів зникає інтерес до самого експерименту.

Шкільний експеримент

 

        Наука хімія експериментальна, розвивається через накопичення та систематизацію експериментальних даних. В процесі вивчення хімії виконується велика кількість лабораторних і практичних робіт.

    Важлива роль при вивченні хіміївшколі надається експерименту. Експеримент допомагає учням наочно спостерігати дію хімічних законів, вивчати роль речовин в хімічних реакціях. Яскраве видовище перетворень речовин звичайно справляє великев раження на учнів, зацікавлює їх, підсилює увагу до слів вчителя. Методично правильно проведений експеримент зацікавлює, виховує в учнях любов до хімії, отже, щоб успішно викладати та навчати хімії, вчителю необхідно оволодіти шкільним хімічним експериментом. В результаті здійснення хімічного експерименту учні набувають необхідні знання та вміння, якібудуть співпрацювати в їх практичній та професійній діяльності.

      Шкільний експеримент ділиться на демонстраційний, який проводиться вчителем, та учнівський, який проводиться учнями. Важливу роль відіграє демонстраційний експеримент  у формуванні  вмінь учнів  самостійно проводити дослідження. Разомз учнями вчитель обговорює план проведення  досліду і добирає реактиви для його виконання.

Учні стежать за перебігом  реакції, її ознаками. Вчитель  запитує : чи буде маса речовин, утворених внаслідок  реакції, дорівнювати масі речовин, які вступили в реакцію? Під час обговорення повідомляється, що М.В.Ломоносов на основі висловлених ним  положень про будову речовини з атомів і молекул дійшов  такого висновку:оскільки під час  хімічної реакції відбувається сполучення та роз’єднання атомів, а самі  атоми зберігаються , то й сама маса речовин, які вступили у реакцію, має дорівнювати масі речовин, що утворилась внаслідок реакції. Теоретичні висновки вчений  підтвердив дослідами.

Учні у виглядісхеми, таблиць оформляють результати свого досліду, самостійно звітують про проведену роботу на основі спостережень. Щоб спрямувати і активізувати розумову діяльністьучнів, учитель ставить запитання під час підготовки, спостереження та обговорення дослідів.

          У процесі навчання потрібно поступово ускладнювати дослідницьку діяльність учнів і збільшувати частку їх самостійності у виконанні завдань у такій послідовності: спочатку проведення простих дослідів і пояснень під наглядом учителя; потім виконання нескладних досліджень за планом учителя із застосуванням знань з даної теми; самостійне планування   і виконання дослідницьких завдань, в яких використовуються знання з різних тем.

          Структура учнівського дослідження може бути такою: аналіз завдання → висуненняг іпотези → проектування досліду для перевірки гіпотези → складання плану експерименту → виконання експерименту → оформлення результатів експерименту → формулюванняв исновку.

Учнівський експеримент, в свою чергу, поділяється на лабораторні досліди, щопроводяться учнями в процесі набутт янових знань, та практичні роботи, які учні виконують після вивчення 1-2 тем. До роботи учні обов’язково готуються і самостійно прогнозують експеримент.

    Вміло використаний експеримент має велике значення не тільки для досягнення визначених освітніх та виховних задач у викладанні хімії, але й для розвитку пізнавальног озацікавлення учнів. Якщо вчитель вільно володіє хімічним експериментом і використовує його для набуття учнями знань та вмінь, то учні із зацікавленням вивчають хімію. При відсутності хімічного експерименту на уроках хімії різкоз нижується зацікавленість до предмету. Хімічний експеримент повинен бути засобом набуття знань, а не тільки ілюстрацією до теоретичних положень.

Дидактичнівимогиексперименту:

1.    Експеримент повинен бути невід’ємною частиною уроку в цілому (він повинен допомагати вчителю досягти осмислених, активнихз наньучнів, отже дуже тісно пов’язанимі з темою уроку, а не тільки цікавим фокусом).

2.    Займати невеликий відрізок часу.

3.    Експеримент повинен бути видовищним джерелом накопичення експериментальних вмінь.

4.    Найголовніша вимога до експерименту – бездоганна техніка проведення із одночасним поясненням та формуванням висновків, що призводить до вироблення активного хімічного мислення.

При проведенні хімічного експерименту вчитель повинен пам’ятати – безпечних дослідів немає. Отже найголовніша задача вчителя – дотримання техніки безпеки. Для цього перед виконанням дослідів повторюються правила  з ТБ і допомагають в цьому  “Забороняючи знаки”, “Інструктуючи знаки”, “Перестерігаючи знаки”.

Цікаві досліди

Дослід 1

1. Натріть на тертушці яблуко (бажано сорту Антонівка’’), лимон, плоди ківі або будь-які інші плоди.
2. Видавіть з одержаної маси сік і вилийте його в окремі склянки.
3. Розведіть сік, додавши до нього по 2-3 мл води. Перемішайте суміші.
4. Занурте в кожну зі склянок із розчинами соків по смужці універсального  індикатора.
5. Спостерігайте, як змінилося забарвлення індикатора.
6. Зробіть висновок щодо середовища утворених розчинів.
7. Приготуйте розчин домашнього оцту (1:5) (оцет має 9% - ву концентрацію). Занурте в нього смужку універсального індикатора. Визначте середовище й порівняйте з кислотністю  проаналізованих розчинів.

Дослід 2.

Добування жовтого барвника із чорного чаю.
1.У склянку покладіть половину кавової ложки чорного чаю.
2. Залийте чай окропом  об’ємом 100 мл, накрийте блюдцем і залиште на кілька годин для настоювання (екстрагування), періодично помішуючи.
3. Утворений розчин профільтруйте. Визначте колір розчину в нейтральному, кислому (при додаванні оцту) і лужному (при додаванні питної соди) середовищах.

Дослід 3.

Додавання зеленого барвника із зеленого чаю.
1. У склянку покладіть половину кавової ложки зеленого чаю.
2. Залийте чай спиртом об’ємом 25 мл, накрийте блюдцем і залиште на кілька годин для настоювання, періодично помішуючи.
3. Утворений розчин профільтруйте. Визначте колір розчину в нейтральному, кислому (при додаванні оцту) і лужному (при додаванні питної соди) середовищах.

Дослід 4.

Визначення вмісту вуглеводнів в огірках.
1. Вимий свіжий огірок, натріть його на тертушці та видавіть сік.
2. У пробірку налийте розчин натрій гідроксиду об’ємом 1 мл і додайте до нього 2-3 краплі купру (ІІ ) сульфату.
3. Спостерігайте утворення драглистого осаду купрум (ІІ) гідроксиду блакитного кольору.
4. Додайте до купрум (ІІ) гідроксиду такий самий об’єм сокуи огірка й ретельно перемішайте.
5. Спостерігайте за тим, що осад розчинився й утворився розчин синього кольору.
6. Нагрійте пробірку з розчином до кипіння ( можна поставити на водяну баню).
7. Спостерігайте зміну кольорів із жовтого (CuOH) до оранжевого (CuOH,Cu2O), а потім до червоного Cu2O.
Пояснення. Ця реакція є якісною для виявлення глюкози: при її взаємодії з купрум (ІІ) гідроксидом відбувається окиснення цього вуглеводню.
Проробіть дослід із соком білого винограду, яблука, груші (краще брати плоди, сік з яких не дуже забарвлений).

Симпатичне чорнило 3

Дослід 3

Симпатичне (невидиме) чорнило можна  приготувати із лимонного соку. Для цього потрібно вижати сік лимона  в пробірку  і зробити цим чорнилом який-небудь надпис. Коли лимонний сік висохне, потримати лист  над полум’ям свічки, і на папері  виникне чіткий надпис. Замість лимонного соку можна користуватися соком, вижатим із дрібно порізаної цибулі.